Освітній візит до Литви

Школа та вчителі, які в ній працюють, це те місце і ті люди, які постійно вчаться, щоб змінюватись самим і змінювати інших. А для цього школа повинна бути безпечною, здоровою, культурною та сучасною. Саме тому, на початку червня я у складі делегації освітян Луганської області взяла участь у Литовсько-українському проекті співробітництва з метою розвитку «Сприяння освітнім ініціативам в новій українській школі: на шляху до змін – 2019».

     Тренінги для тренерів проходили з 3 по 7 червня у столиці Литви Вільнюсі. На тренінгу ми говорили про соціально-емоційні компетентності та соціально емоційне виховання, як процес, в якому беруть участь діти та дорослі, і який охоплює формування та виховання знань, установок та переконань, пов’язаних з основними компетентностями (CASEL, 2016). Про ці компетентності, тепер вже в якості тренерів, ми будемо розповідати вчителям наших українських шкіл.
   

 В перевагах соціально-емоційного виховання для дітей вчителів, школи, громади я змогла переконатися, відвідавши прогімназію «Ажуолино», так називають в Литві школу, де навчаються діти з 1 по 8 класи. Перебування в прогімназії напевне стало одним із самих яскравих моментів п’ятиденного освітнього візиту. Сказати, що мені сподобалось, це нічого не сказати. І справа навіть не в матеріальному забезпеченні, хоча це також дуже важливо, бо школа забезпечена на високому рівні (комп’ютерним класами нас не здивуєш, а ось лабораторією природничих наук та технічною лабораторією з 3-d принтерами – так). Справа в іншому – в досягненнях, в системній антибулінговій програмі, що реалізується в прогімназії. Концепція соціально-емоційного виховання системно впроваджується в діяльність саме цієї школи уже протягом 11 років. Навколишнє середовище школи змінене таким чином, що показники насилля зменшуються, а відносини між всіма учасниками навчального процесу покращуються. Протягом цього часу колектив досяг вражаючих результатів – більш ніж на 10 відсотків у школі знизився рівень травлі (булінгу), випадків насилля.
Нас, як вчителів цікавило матеріальне забезпечення шкіл, і чи існують в школах благодійні внески – це питання ми задали директору прогімназії, де були з візитом. Виявилось, що в Литви батьки, згідно законодавства, можуть перераховувати 2 відсотки від своїх податків в якості благодійних внесків для підтримки школи.
   

Освітній візит і враження від нього поєдналися з культурними враженнями від столиці Литви Вільнюса. Перше, з чим ми «познайомилися» – це дороги, які в ідеальному стані, і архітектурно доступні для всіх (для людей з обмеженими фізичними можливостями також), поряд з тротуаром для пішоходів облаштовані велосипедні доріжки, які активно використовує молодь. Тому великим попитом користуються велосипеди та самокати, які можна взяти на спеціальних стоянках заплативши за них, а потім залишити вже на іншій стоянці.
Сучасна архітектура міста органічно поєднана зі старовинним будівлями, які знаходяться у відмінному стані, вони доглянуті і мають привабливий зовнішній вигляд. Окремо, хотілось би відмітити поводження литовців з побутовими відходами: по-перше, вулиці міста чисті, будь-яке сміття відсутнє, хоча урни зустрічаються зрідка, по-друге, за житловими будинками та адміністративними будівлями знаходяться сміттєві баки для роздільного сортування сміття. Якщо ви купуєте в магазині напої в пластикових пляшках, то до ціни напою в чек обов’язково додадуть певну суму за пластикову пляшку для її переробки.
     І в кінці своєї розповіді хотіла б навести цікавий факт, про який дізналася від литовських тренерів: «вчені підрахували, що дитина до свого 17-річчя чує «ні, ти не можеш» в середньому 150 тисяч разів, а «так, ти можеш» тільки 5 тисяч разів. На одне «так» припадає 5 «ні». Саме тому формується впевненість, що ми чогось не можемо». Тож давайте формувати впевненість в нас самих і в наших дітях, виховуючи їх соціально і емоційно компетентними і тоді європейські цінності та європейське відношення до оточуючого нас середовища стануть для нас нормою.